виціловувати
ВИЦІЛО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЦІЛУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що, розм.
Цілувати багаторазово, палко.
Семен Іванович не дасть їй слова промовити: цілує її у вічі, руки їй виціловує і усе дякує, що й вона його так любить, як він її (Г. Квітка-Основ'яненко);
“Живий! Живий, мій хлопчику, моє дитятко, мій зайчику!” – вигукувала в думках найщасливіша з-поміж людей планети Галина й мовчки виціловувала синове обличчя (Б. Антоненко-Давидович);
Мама видалася Дарці якась така відмолоджена, така свіжа, що вона кинулась їй на шию, щоб тільки вицілувати це молоде, як у дівчини, гарне личко (Ірина Вільде);
* Образно. Вітер, що мчить назустріч мотоциклу, виціловує мої сльози (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)