1. Словник української мови у 20 томах

виціловувати

ВИЦІЛО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЦІЛУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що, розм.

Цілувати багаторазово, палко.

Семен Іванович не дасть їй слова промовити: цілує її у вічі, руки їй виціловує і усе дякує, що й вона його так любить, як він її (Г. Квітка-Основ'яненко);

“Живий! Живий, мій хлопчику, моє дитятко, мій зайчику!” – вигукувала в думках найщасливіша з-поміж людей планети Галина й мовчки виціловувала синове обличчя (Б. Антоненко-Давидович);

Мама видалася Дарці якась така відмолоджена, така свіжа, що вона кинулась їй на шию, щоб тільки вицілувати це молоде, як у дівчини, гарне личко (Ірина Вільде);

* Образно. Вітер, що мчить назустріч мотоциклу, виціловує мої сльози (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виціловувати — виціло́вувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. виціловувати — -ую, -уєш, недок., вицілувати, -ую, -уєш, док., перех., розм. Цілувати багаторазово, палко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виціловувати — ЦІЛУВА́ТИ, ЦЬО́МАТИ розм., ЦЬО́МКАТИ розм., ЦМО́КАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм., ЧОЛО́МКАТИ розм., ЛИЗА́ТИ зневажл.; ОБЦІЛО́ВУВАТИ, ВИЦІЛО́ВУВАТИ розм. (покривати поцілунками). — Док. Словник синонімів української мови
  4. виціловувати — Виціло́вувати, -ло́вую, -ло́вуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. виціловувати — ВИЦІЛО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЦІЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Цілувати багаторазово, палко. Цілує її у вічі, руки їй виціловує і усе дякує, що й вона його так любить, як він її (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах