вичерпувати
ВИЧЕ́РПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЧЕРПАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Черпаючи чим-небудь, вибирати, виливати звідкись воду або іншу рідину.
Окопи весняна вода залива, — Вичерпують касками воду солдати (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 199);
Ватя встала і гукнула на паничів: — Та візьміть з собою корячо́к, щоб вичерпати воду з човна (Н.-Лев., IV, 1956, 119);
Се було місце, де колись почали були перший раз копати ями. Але, вичерпавши кип’ячку, позакидували ті ями (Фр., І, 1955, 88).
2. перен. Забирати що-небудь повністю, до кінця.
Зимові дні тягнулися безконечно довго і були переповнені одностайністю [одноманітністю] і скорботою, вичерпували часто всі її сили (Коб., I, 1956, 362);
// Використовувати, з’ясовувати, розкривати повністю, всебічно.
Правда, і ся найновіша праця [Житецького], при всіх її добрих прикметах, не може вичерпати теми (Фр., XVI, 1955, 312);
Тепер вони сидять на ослоні і, здається, ніколи не вичерпати їм теми для розмови (Сміл., Зустрічі, 1936, 60).
◊ Ви́черпати себе́ — стати нездатним продовжувати свій розвиток, втратити живе, прогресивне.
В. І. Ленін підкреслював, що ні одна з галузей науки не вичерпала себе, що перед кожною з них, зокрема перед історією, постають дедалі нові завдання у справі розкриття законів розвитку природи і суспільства (Укр. іст. ж., 2, 1960, 19).
Словник української мови (СУМ-11)