вишумовувати
ВИШУМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШУМУВАТИ, ую, уєш, док., розм.
1. тільки недок. Сильно шуміти.
Чим ближче потік, тим гучніше, майже з видзвоном, вишумовує він з-поміж каміння (Гончар, І, 1954, 535).
2. тільки док. Закінчити шумувати, бродити; перебродити (про вино і т. ін.).
[Василина:] Дівчина, як теє пиво, почало шумувати, — не борони: швидше вишумує (Вас., III, 1960, 62).
Словник української мови (СУМ-11)