виярок
ВИ́ЯРОК, рка, ч. Невеликий яр з пологими схилами.
Опівночі у виярок, обжитий мінометниками, гунули важкі танки (Гончар, І, 1954, 369);
Коли сонце повернуло знову на захід, Галя помітила збоку, в неглибокому виярку, село (Збан., Між.. людьми, 1955, 57).
Словник української мови (СУМ-11)