виїзний

ВИЇЗНИ́Й, а́, е́.

1. Пов’язаний з виїздом (у 1 знач.).

Ось уже понад місяць Даша працює виїзним касиром (Жур., Даша, 1961, 15);

// Признач. для їзди, а не для сільськогосподарських робіт.

Наступного дня скульптор поїхав. Вони вирушили разом з Іваном Федоровичем виїзною тачанкою (Гончар, I, 1954, 504);

Сірі виїзні коні, в яблуках, викотились з густої імли й пішли чвалом (Кучер, Трудна любов, 1960, 13).

2. Влаштований, організований на певний строк за межами місця постійного перебування, місця роботи.

В неділю.. в селі Щербанівці виїзна сесія губсуду буде розглядати справу "Матюшиної банди" (Головко, II, 1957, 183);

Враховуючи свої виробничо-творчі ..можливості, театр запланував провести у цьому році 39 виїзних вистав (Мист., 6, 1958, 31).

Значення в інших словниках

1. виїзний — виїзни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. виїзний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з виїздом (у 1 знач.). 2》 Влаштований, організований на певний строк за межами місця постійного перебування, місця роботи. Виїзна модель — тактична схема спортивної гри на чужому полі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виїзний — ВИЇЗНИ́Й, а́, е́. 1. Пов'язаний із виїздом (у 1 знач.). Ось уже понад місяць Даша працює виїзним касиром (С. Журахович); // Признач. для їзди, а не для виробничих потреб. Сірі виїзні коні в яблуках викотились з густої імли й пішли чвалом (В.  Словник української мови у 20 томах
4. виїзний — Виїзни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)