виїзний

ВИЇЗНИ́Й, а́, е́.

1. Пов'язаний із виїздом (у 1 знач.).

Ось уже понад місяць Даша працює виїзним касиром (С. Журахович);

// Признач. для їзди, а не для виробничих потреб.

Сірі виїзні коні в яблуках викотились з густої імли й пішли чвалом (В. Кучер);

Наступного дня скульптор поїхав. Вони вирушили разом з Іваном Федоровичем виїзною тачанкою (О. Гончар);

Виїзні сани (“залубиці”) були менші за робочі, мали високо загнуті полози (з наук.-попул. літ.).

2. Улаштований, організований на певний строк за межами місця постійного перебування, місця роботи.

В неділю .. в селі Щербанівці виїзна сесія губсуду буде розглядати справу “Матюшиної банди” (А. Головко);

Він вичекав чотири дні, коли з Хабаровська на виїзну сесію приїхала до Букачачі Спецколегія крайсуду й усе навколо заметушилось (Б. Антоненко-Давидович);

Виїзний штаб жандармерії мав своїм завданням керувати діями військових і поліцейських частин (В. Владко).

Значення в інших словниках

1. виїзний — виїзни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. виїзний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з виїздом (у 1 знач.). 2》 Влаштований, організований на певний строк за межами місця постійного перебування, місця роботи. Виїзна модель — тактична схема спортивної гри на чужому полі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виїзний — Виїзни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. виїзний — ВИЇЗНИ́Й, а́, е́. 1. Пов’язаний з виїздом (у 1 знач.). Ось уже понад місяць Даша працює виїзним касиром (Жур., Даша, 1961, 15); // Признач. для їзди, а не для сільськогосподарських робіт. Наступного дня скульптор поїхав.  Словник української мови в 11 томах