вклепувати

ВКЛЕ́ПУВАТИ (УКЛЕ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКЛЕПА́ТИ (УКЛЕПА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех.

1. Клепаючи щось, вправляти, вставляти в що-небудь.

2. перен., розм. Вплутувати в яку-небудь справу (звичайно неприємну).

[Теофіл:] Скажи ж ти сам, від кого Круста міг про те дізнатись, що "давній друг Руфінового батька вернувся з Галлії"? По сих ознаках знайшли мене й забрали. А раби Руфінового дому вже докраю мене вклепали (Л. Укр., II, 1951, 437).

3. тільки док., розм., рідко. Те саме, що ви́кувати.

Там єсть з чого шаблюку уклепати (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. вклепувати — вкле́пувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вклепувати — (уклепувати), -ую, -уєш, недок., вклепати (уклепати), -аю, -аєш, док., перех. 1》 Клепаючи щось, вправляти, вставляти в що-небудь. 2》 перен., розм. Вплутувати в яку-небудь справу (звичайно неприємну). 3》 тільки док., розм., рідко. Те саме, що викувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вклепувати — ВКЛЕ́ПУВАТИ (УКЛЕ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКЛЕПА́ТИ (УКЛЕПА́ТИ), а́ю, а́єш і еплю́, е́плеш; мн. вкле́плють; док. 1. що. Клепаючи щось, вправляти, вставляти в що-небудь. Робітник уклепував силову балку в залізобетонну конструкцію (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. вклепувати — ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ) (залучати кого-небудь до якоїсь справи), ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), ВПЛУ́ТУВАТИ (УПЛУ́ТУВАТИ) розм.; ВВЕРГА́ТИ (УВЕРГА́ТИ) книжн. (перев. у війну); ВКЛЕ́ПУВАТИ (УКЛЕ́ПУВАТИ) розм. (звич. до неприємної справи). — Док.  Словник синонімів української мови