вклепувати
ВКЛЕ́ПУВАТИ (УКЛЕ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКЛЕПА́ТИ (УКЛЕПА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех.
1. Клепаючи щось, вправляти, вставляти в що-небудь.
2. перен., розм. Вплутувати в яку-небудь справу (звичайно неприємну).
[Теофіл:] Скажи ж ти сам, від кого Круста міг про те дізнатись, що "давній друг Руфінового батька вернувся з Галлії"? По сих ознаках знайшли мене й забрали. А раби Руфінового дому вже докраю мене вклепали (Л. Укр., II, 1951, 437).
3. тільки док., розм., рідко. Те саме, що ви́кувати.
Там єсть з чого шаблюку уклепати (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вклепувати — вкле́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вклепувати — (уклепувати), -ую, -уєш, недок., вклепати (уклепати), -аю, -аєш, док., перех. 1》 Клепаючи щось, вправляти, вставляти в що-небудь. 2》 перен., розм. Вплутувати в яку-небудь справу (звичайно неприємну). 3》 тільки док., розм., рідко. Те саме, що викувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вклепувати — ВКЛЕ́ПУВАТИ (УКЛЕ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКЛЕПА́ТИ (УКЛЕПА́ТИ), а́ю, а́єш і еплю́, е́плеш; мн. вкле́плють; док. 1. що. Клепаючи щось, вправляти, вставляти в що-небудь. Робітник уклепував силову балку в залізобетонну конструкцію (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
- вклепувати — ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ) (залучати кого-небудь до якоїсь справи), ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), ВПЛУ́ТУВАТИ (УПЛУ́ТУВАТИ) розм.; ВВЕРГА́ТИ (УВЕРГА́ТИ) книжн. (перев. у війну); ВКЛЕ́ПУВАТИ (УКЛЕ́ПУВАТИ) розм. (звич. до неприємної справи). — Док. Словник синонімів української мови