вклепувати
ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ) (залучати кого-небудь до якоїсь справи), ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), ВПЛУ́ТУВАТИ (УПЛУ́ТУВАТИ) розм.; ВВЕРГА́ТИ (УВЕРГА́ТИ) книжн. (перев. у війну); ВКЛЕ́ПУВАТИ (УКЛЕ́ПУВАТИ) розм. (звич. до неприємної справи). — Док.: втягти́ (утягти́), втягну́ти (утягну́ти), вплу́тати (уплу́тати), вве́ргнути (уве́ргнути), вве́ргти (уве́ргти), вклепа́ти (уклепа́ти). Поручик.. махав руками до жовнірів, втягаючи їх до гуртового співу (О. Досвітній); (Наталя:) А тепер слухайте, я хочу втягти вас в одну невеселу історію (І. Микитенко); — Коли буде потрібна якась рекомендація, розраховуйте на мене. Я попрошу й Саїда.. — Е, ні, Мухтарова не треба сюди вплутувати (І. Ле); (Теофіл:) По сих ознаках знайшли мене й забрали. А раби Руфінового дому вже до краю мене вклепали (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- вклепувати — вкле́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вклепувати — (уклепувати), -ую, -уєш, недок., вклепати (уклепати), -аю, -аєш, док., перех. 1》 Клепаючи щось, вправляти, вставляти в що-небудь. 2》 перен., розм. Вплутувати в яку-небудь справу (звичайно неприємну). 3》 тільки док., розм., рідко. Те саме, що викувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вклепувати — ВКЛЕ́ПУВАТИ (УКЛЕ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКЛЕПА́ТИ (УКЛЕПА́ТИ), а́ю, а́єш і еплю́, е́плеш; мн. вкле́плють; док. 1. що. Клепаючи щось, вправляти, вставляти в що-небудь. Робітник уклепував силову балку в залізобетонну конструкцію (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
- вклепувати — ВКЛЕ́ПУВАТИ (УКЛЕ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКЛЕПА́ТИ (УКЛЕПА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. 1. Клепаючи щось, вправляти, вставляти в що-небудь. 2. перен., розм. Вплутувати в яку-небудь справу (звичайно неприємну). Словник української мови в 11 томах