вмент
ВМЕНТ (УМЕ́НТ), присл., розм. Те саме, що вмить.
Вмент маленький візок виповняється тілами вздовж і впоперек (Коцюб., II, 1955, 236);
Сушник умент спалахнув (Л. Янов, І, 1959, 428).
Словник української мови (СУМ-11)ВМЕНТ (УМЕ́НТ), присл., розм. Те саме, що вмить.
Вмент маленький візок виповняється тілами вздовж і впоперек (Коцюб., II, 1955, 236);
Сушник умент спалахнув (Л. Янов, І, 1959, 428).
Словник української мови (СУМ-11)