вмент

ВМЕНТ (УМЕ́НТ), присл., розм.

Те саме, що вмить.

Вмент маленький візок виповняється тілами вздовж і впоперек (М. Коцюбинський);

Сушник умент спалахнув (Л. Яновська);

Солдатики, що стояли на ґанку, вмент чогось витягуються, роблять напружені обличчя, і всі, як по команді, повертають голови в один бік (В. Винниченко);

Крик перервався, заглушений виплеском води, і Шаптала вмент майнув до скелі (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. вмент — вмент прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. вмент — див. ВМАХ.  Словник синонімів Караванського
3. вмент — (умент), присл., розм. Те саме, що вмить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вмент — див. швидко  Словник синонімів Вусика
5. вмент — ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил.  Словник синонімів української мови
6. вмент — Вмент, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вмент — ВМЕНТ (УМЕ́НТ), присл., розм. Те саме, що вмить. Вмент маленький візок виповняється тілами вздовж і впоперек (Коцюб., II, 1955, 236); Сушник умент спалахнув (Л. Янов, І, 1959, 428).  Словник української мови в 11 томах