вминати

ВМИНА́ТИ¹ (УМИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВМ’Я́ТИ (УМ’Я́ТИ), умну́, умне́ш, док., перех. рідко. Вдавлювати, втискувати в що небудь; утоптувати.

Обернувся й пішов через галявину, вминаючи в землю весняну траву (Руд., Остання шабля, 1959, 384);

Я вминаю З дідом стіг, Щоб у дощик Не затік (Стельмах, Колосок.., 1959, 15);

// Ударом, тиском робити заглиблення.

Твердиня сталі і вогню Повзе на перевал, Хоч б’ють снаряди у броню, Вминаючи метал (Бажан, І, 1946, 130).

ВМИНА́ТИ² див. умина́ти¹.

Значення в інших словниках

1. вминати — вмина́ти 1 дієслово недоконаного виду вдавлювати; утоптувати рідко вмина́ти 2 дієслово недоконаного виду мнучи, робити м'яким; їсти швидко, зі смаком  Орфографічний словник української мови
2. вминати — М'яти, виминати, розминати; (їжу) наминати, трощити, теребити, ЛОПАТИ, затирати, тріскати, с. уминати за обидві щоки <�на всі заставки>, ЖЕРТИ.  Словник синонімів Караванського
3. вминати — I (уминати), -аю, -аєш, недок., вм'яти (ум'яти), -умну, -умнеш, док., перех., рідко. Вдавлювати, втискувати в що-небудь; утоптувати. || Ударом, тиском робити заглиблення. II див. уминати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вминати — ВМИНА́ТИ¹ (УМИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВМ'Я́ТИ (УМ'Я́ТИ), умну́, умне́ш, док., що, рідко. 1. Вдавлювати, втискувати щось у що-небудь; утоптувати. Обернувся й пішов через галявину, вминаючи в землю весняну траву (М.  Словник української мови у 20 томах