вминати
ВМИНА́ТИ¹ (УМИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВМ'Я́ТИ (УМ'Я́ТИ), умну́, умне́ш, док., що, рідко.
1. Вдавлювати, втискувати щось у що-небудь; утоптувати.
Обернувся й пішов через галявину, вминаючи в землю весняну траву (М. Руденко);
Я вминаю З дідом стіг, Щоб у дощик Не затік (М. Стельмах).
2. Ударом, тиском робити заглиблення.
Твердиня сталі і вогню Повзе на перевал, Хоч б'ють снаряди у броню, Вминаючи метал (М. Бажан);
Розвертаючись, пожежник бампером вдарив Голобородькового “Жигуля”, вм'явши багажник (В. Яворівський).
3. розм. Намазуючи поверхню якою-небудь речовиною, втирати.
Піну потрібно наносити маленькими порціями: розтерти її в долонях і помалу вминати у волосся (із журн.).
ВМИНА́ТИ² див. умина́ти¹.
Словник української мови (СУМ-20)