вминати
ВМИНА́ТИ¹ (УМИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВМ'Я́ТИ (УМ'Я́ТИ), умну́, умне́ш, док., що, рідко.
1. Вдавлювати, втискувати щось у що-небудь; утоптувати.
Обернувся й пішов через галявину, вминаючи в землю весняну траву (М. Руденко);
Я вминаю З дідом стіг, Щоб у дощик Не затік (М. Стельмах).
2. Ударом, тиском робити заглиблення.
Твердиня сталі і вогню Повзе на перевал, Хоч б'ють снаряди у броню, Вминаючи метал (М. Бажан);
Розвертаючись, пожежник бампером вдарив Голобородькового “Жигуля”, вм'явши багажник (В. Яворівський).
3. розм. Намазуючи поверхню якою-небудь речовиною, втирати.
Піну потрібно наносити маленькими порціями: розтерти її в долонях і помалу вминати у волосся (із журн.).
ВМИНА́ТИ² див. умина́ти¹.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вминати — вмина́ти 1 дієслово недоконаного виду вдавлювати; утоптувати рідко вмина́ти 2 дієслово недоконаного виду мнучи, робити м'яким; їсти швидко, зі смаком Орфографічний словник української мови
- вминати — М'яти, виминати, розминати; (їжу) наминати, трощити, теребити, ЛОПАТИ, затирати, тріскати, с. уминати за обидві щоки <�на всі заставки>, ЖЕРТИ. Словник синонімів Караванського
- вминати — I (уминати), -аю, -аєш, недок., вм'яти (ум'яти), -умну, -умнеш, док., перех., рідко. Вдавлювати, втискувати в що-небудь; утоптувати. || Ударом, тиском робити заглиблення. II див. уминати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вминати — ВМИНА́ТИ¹ (УМИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВМ’Я́ТИ (УМ’Я́ТИ), умну́, умне́ш, док., перех. рідко. Вдавлювати, втискувати в що небудь; утоптувати. Обернувся й пішов через галявину, вминаючи в землю весняну траву (Руд. Словник української мови в 11 томах