1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вминати

вмина́ти

I (уминати), -аю, -аєш, недок., вм'яти (ум'яти), -умну, -умнеш, док., перех., рідко.

Вдавлювати, втискувати в що-небудь; утоптувати.

|| Ударом, тиском робити заглиблення.

II див. уминати I.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вминати — вмина́ти 1 дієслово недоконаного виду вдавлювати; утоптувати рідко вмина́ти 2 дієслово недоконаного виду мнучи, робити м'яким; їсти швидко, зі смаком Орфографічний словник української мови
  2. вминати — М'яти, виминати, розминати; (їжу) наминати, трощити, теребити, ЛОПАТИ, затирати, тріскати, с. уминати за обидві щоки <�на всі заставки>, ЖЕРТИ. Словник синонімів Караванського
  3. вминати — ВМИНА́ТИ¹ (УМИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВМ'Я́ТИ (УМ'Я́ТИ), умну́, умне́ш, док., що, рідко. 1. Вдавлювати, втискувати щось у що-небудь; утоптувати. Обернувся й пішов через галявину, вминаючи в землю весняну траву (М. Словник української мови у 20 томах
  4. вминати — ВМИНА́ТИ¹ (УМИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВМ’Я́ТИ (УМ’Я́ТИ), умну́, умне́ш, док., перех. рідко. Вдавлювати, втискувати в що небудь; утоптувати. Обернувся й пішов через галявину, вминаючи в землю весняну траву (Руд. Словник української мови в 11 томах