вниз
ВНИЗ (УНИ́З), присл.
1. У напрямі до низу.
Перескакуючи з каменя на камінь і хапаючись за кущі, ми зійшли вниз (Вас., І, 1959, 140);
Шубка в Лени тепла, біла, шапка з вушками униз (Тич., II, 1957, 322).
2. У напрямі до гирла річки.
Прудка течія крутнула ним [плотом] і понесла вниз (Коцюб., I, 1955, 355);
Вниз по Дніпру рушив довгий караван плотів (Баш, Вибр., 1948, 3).
Словник української мови (СУМ-11)