водно
ВОДНО́, присл., розм.
1. У єдине ціле.
Водно злилися наші вчинки — Одна ріка, одна рука (Рильський, Зграя.., 1960, 13);
Всі стовпилися навколо: на місці зварювання не було видно ніяких швів, залізна маса обох кінців скипілася водно (Сенч., Опов., 1959, 23).
2. рідко. Те саме, що односта́йно 1; однаково.
Вони [робітники] рухаються водно. Вони дихають водно. Вони думають водно (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 153).
Словник української мови (СУМ-11)