водник
ВО́ДНИК¹, а, ч. Робітник або службовець на водних шляхах сполучення (у судновій команді чи в складі берегового персоналу).
Вже близько двох років змагаються водники Дніпра з працівниками каналу Москва-Волга (Рад. Укр., 9.І 1954, 1).
ВО́ДНИК², а, ч. Діжка для води, а також стілець (ослін), на якому стоїть така діжка або відро з водою.
Стара поліська хата мала.. біля дверей ще стільчик для відра з водою — водник (Матеріали з етногр.., 1956, 56);
Дзвенять шибки, посуд на суднику, на воднику у сінях відра (Вас., І, 1959, 124).
Словник української мови (СУМ-11)