водогін
ВОДОГІ́Н, го́ну, ч. Те саме, що водопрові́д.
Там і тут вилискували проти сонця невеличкі штучні озерця з високими спорудами водогонів (Смолич, I, 1958, 55);
Дід Кирило відає ще й мотором, що нагнічує воду у водогін (Коз., Сальвія, 1959, 19).
Словник української мови (СУМ-11)