волиняни

ВОЛИНЯ́НИ, я́н, мн. (одн. волиня́нин, а, ч.; волиня́нка, и, ж.).

1. Давнє східнослов’янське плем’я, яке жило у верхів’ях Західного Бугу й правих приток верхньої Прип’яті.

У верхів’ях Західного Бугу і правих приток верхньої течії Прип’яті [до утворення давньоруської держави] жили дуліби, або волиняни (вони ж бужани) (Іст. УРСР, І, 1953, 41).

2. Жителі Волині або ті, що родом із Волині.

Як дорогих гостей зустріли волиняни тих, які першими. прийняли бій з лютим ворогом (Рад. Укр., 21.V 1959, 4).

Значення в інших словниках

1. волиняни — -ян, мн. (одн. волинянин, -а, ч.; волинянка, -и, ж.). 1》 Давнє східнослов'янське плем'я, яке жило у верхів'ях Західного Бугу і правих приток верхньої Прип'яті. 2》 Жителі Волині або ті, що родом із Волині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. волиняни — ВОЛИНЯ́НИ, я́н, мн. (одн. волиня́нин, а, ч.; волиня́нка, и, ж.). 1. Давнє східнослов'янське плем'я, яке жило у верхів'ях Західного Бугу й правих приток верхньої Прип'яті.  Словник української мови у 20 томах
3. волиняни — Слов'янські племена VIII-X ст., проживали на зх.-укр. землях; займались землеробством, скотарством, мисливством, рибальством, торгували з ін. племенами; згадки містяться у давньоруських літописах (Повість временних літ) та іноземних хроніках (Баварський анонім, X ст.).  Універсальний словник-енциклопедія