вологий
ВОЛО́ГИЙ, а, е. Який містить у собі вологу; насичений вологою; вогкий.
Ганна.. завешталася біля плити, розпалила дрова, розвісила сушити вологий Катеринин одяг (Чорн., Визвол. земля, 1950, 30);
Вологим вітром вдарило з моря (Гончар, Таврія.., 1957, 498);
// Покритий вологою.
Анатолій сидів за столом.. і, дивлячись крізь вологі шибки у засніжений садок, роздумував (Руд., Остання шабля, 1959, 128);
Сухе повітря.. під час дихання носом зволожується в порожнинах носа за допомогою вологої слизової оболонки (Шк. гігієна, 1954, 86);
// Мокрий від сліз.
Марія ще довго стояла біля хати, проводжаючи його [Юхима] вологими очима (Цюпа, Назустріч.., 1958, 377);
// Який відзначається великою кількістю опадів.
У вологому 1955 році особливої різниці в урожаї зерна озимої пшениці по культивації і оранці не спостерігалось (Колг. Укр., 7, 1956, 16);
Вологий клімат.
Словник української мови (СУМ-11)