волога
ВОЛО́ГА, и, ж. Рідина, яка міститься в чому-небудь.
Вони з осені обробили ділянки, вивезли добрива, угноєння, ..затримали, вологу, підготували насіння (Ю. Янов., II, 1954, 128);
Я уявляю собі, як жовте, ніжне коріння оживає, починає пити вологу й жене сік угору (Донч., V, 1957, 213);
// Про сльози.
Очі [Храпкова] туманом, вологою бралися (Ле, Міжгір’я, 1953, 391);
Зрадлива волога у куточках очей не дала всього вимовити (Донч., І, 1956, 425);
// Випари, вогкість.
Повітря насичене вологою (Чорн., Визвол. земля, 1950, 150);
Де волога, там найчастіше бувають слимаки (Шкідн. поля.., 1949, 11).
Словник української мови (СУМ-11)