волога
ВОЛО́ГА, и, ж.
1. Рідина, яка міститься в чому-небудь.
Я уявляю собі, як жовте, ніжне коріння оживає, починає пити вологу й жене сік угору (О. Донченко);
Соковиті рослини, які ще недавно поїли атмосферу киснем, змінювались сухими, колючими травами з довжелезним корінням, що пробиралося все глибше в товщу ґрунту, шукаючи вологи (М. Білкун);
// Випари, вогкість.
Повітря насичене вологою (С. Чорнобривець);
Де волога, там найчастіше бувають слимаки (з наук. літ.).
2. перен. Сльози (див. сльоза́ 1).
Очі [Храпкова] туманом, вологою бралися (Іван Ле);
Зрадлива волога у куточках очей не дала всього вимовити (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)