волога
ВОЛО́ГА (рідина, яка конденсується на чомусь, міститься десь), ВО́ГКІСТЬ, ВІ́ЛЬГІСТЬ, ВІЛЬГО́ТА, ВІ́ЛЬГА рідше. Вона з небувалою насолодою спочатку угамувала спрагу, а тоді занурила обличчя з запаленими повіками в свіжу й холодну вологу (З. Тулуб); Мартин гладив її пахуче волосся, відчував на своїх грудях тепло її дихання, вологу сліз (А. Шиян); Вогкість зеленкуватими краплями так і висіла на них (стінах) (І. Франко); Чути, як знадвору по шибках перекочуються краплини вільгості (М. Стельмах); Спрага пече в горлі, спрага груди роздирає. Де вона, та благодатна вільга? (Н. Рибак).
Словник синонімів української мови