волок
ВО́ЛОК, а, ч.
1. Невелика сітка з матнею для ловлі риби на неглибоких місцях.
Перше у волок подивися, тоді рибкою й хвалися (Укр.. присл.., 1955, 179);
Пливе в човні рибалка й тягне свій убогий волок (Перв., Нова лірика, 1937, 208).
2. Мотузок, за допомогою якого перетягують копиці сіна або колоди з одного місця в друге.
3. У давнину — назва місця найбільшого зближення двох судноплавних річок, де суходолом перетягали від однієї до другої човни та вантажі.
Обидва шляхи повинні були йти здебільшого ріками та озером, а місцями — каналами або волоками (Видатні вітч. географи.., 1954, 101).
Словник української мови (СУМ-11)