волопас
ВОЛОПА́С, а, ч. Той, хто пасе воли.
І тільки волопас там [у руїнах] сходить на чолі Важкої череди в години водопою (Зеров, Вибр., 1966, 467);
Вона [змія рабства] віками, хижа й ласа, І хлібороба й волопаса Стискала закрутом слизьким (Рильський, Сад.., 1955, 80).
Словник української мови (СУМ-11)