волосина

ВОЛОСИ́НА, и, ж. Ниткоподібний роговий утвір, що росте на шкірі людини і тварини.

Намерзнусь, було, взимку, бо кожух такий, що волосина від волосини — на палець (Барв., Опов.., 1902, 173);

Сива волосина ясно виділялася на тлі темної зачіски (Собко, Граніт, 1937, 8).

◊ Ви́сіти (трима́тися і т. ін.) на волоси́ні:

а) бути в загрозливому, безнадійному стані, становищі; бути близьким до загибелі.

Побачивши, що .. життя Івана Володимировича висить на волосині, Терентій кинувся в атаку (Довж., І, 1958, 450);

б) (над ким) дуже загрожувати комусь (про лихо, нещастя).

Лихо висіло на волосині над його головою (Мирний, III, 1954, 187);

На волоси́ну — зовсім мало; трошечки.

Уже перед світом на волосину зімкнула очі (Мирний, І, 1954, 85);

Ні (ані́) на волоси́ну — ніскільки, нітрохи, зовсім.

А Параска за всю ту ніч ні на волосину не заснула (Мирний, IV, 1955, 61).

Значення в інших словниках

1. волосина — волоси́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. волосина — -и, ж. Ниткоподібний роговий утвір, що росте на шкірі людини і тварини. Ні на волосину — ніскільки, нітрохи, зовсім.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. волосина — ВОЛОСИ́НА, и, ж. Ниткоподібний роговий утвір, що росте на шкірі людини і тварини. Сива волосина ясно виділялася на тлі темної зачіски (В. Собко); Заплющив [Артур] очі й полетів сторчма в ..  Словник української мови у 20 томах
4. волосина — ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути на волоси́нці (на волоску́, на волоси́ні). 1. Перебувати в дуже непевному, критичному становищі. (Воронін:) Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах. Невже ти не розумієш, що ти й без цього висиш на волосинці? (О.  Фразеологічний словник української мови
5. волосина — ВОЛОСИ́НА, ВО́ЛОС, ВОЛОСІ́НЬ (звич. довга і цупка). В розкішних русявих косах вже блищали сиві волосини (І. Нечуй-Левицький); Почав (Назар) сивим волосом, як сніжком, присипатись (Марко Вовчок); Данило випрохав кінського волосу у жокеїв (Ю.  Словник синонімів української мови