волосина

ВОЛОСИ́НА, ВО́ЛОС, ВОЛОСІ́НЬ (звич. довга і цупка). В розкішних русявих косах вже блищали сиві волосини (І. Нечуй-Левицький); Почав (Назар) сивим волосом, як сніжком, присипатись (Марко Вовчок); Данило випрохав кінського волосу у жокеїв (Ю. Смолич); Над засохлим мулом.. ще й кінську волосінь, як антену, наплутано, — тією волосінню ластівка малят своїх прив'язує, щоб не повипадали з гнізда (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. волосина — волоси́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. волосина — -и, ж. Ниткоподібний роговий утвір, що росте на шкірі людини і тварини. Ні на волосину — ніскільки, нітрохи, зовсім.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. волосина — ВОЛОСИ́НА, и, ж. Ниткоподібний роговий утвір, що росте на шкірі людини і тварини. Сива волосина ясно виділялася на тлі темної зачіски (В. Собко); Заплющив [Артур] очі й полетів сторчма в ..  Словник української мови у 20 томах
4. волосина — ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути на волоси́нці (на волоску́, на волоси́ні). 1. Перебувати в дуже непевному, критичному становищі. (Воронін:) Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах. Невже ти не розумієш, що ти й без цього висиш на волосинці? (О.  Фразеологічний словник української мови
5. волосина — ВОЛОСИ́НА, и, ж. Ниткоподібний роговий утвір, що росте на шкірі людини і тварини. Намерзнусь, було, взимку, бо кожух такий, що волосина від волосини — на палець (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах