волосний
ВОЛОСНИ́Й¹, а́, е́. Тонкий, як волос.
Волосні судини.
ВОЛОСНИ́Й², а́, е́, заст. Прикм. до во́лость 2, 3.
З яких законів волосні судді висудили той рішенець, того ні Семен, ні Мартоха, ні самі судді не знали (Л. Укр., III, 1952, 638);
Тільки підійшли до волосного ганку, щоб починати сходку, як раптом десь із-за церкви почулася, наближаючись, пісня (Гончар, Таврія.., 1957, 306);
// у знач. ім. волосни́й, но́го, ч. Посадова особа, що працює у волосній управі (старшина, писар і т. ін.).
— Я, бабо, піду у волость жалітись на вас. Вас волосний присилує йти в Київ за Мелашкою (Н.-Лев., II, 1956, 338).
◊ Волосна́ упра́ва, іст. — орган правління волостю (в 2 знач.).
Всій громаді оголосили..: в кого в яка зброя, — негайно знести до волосної управи (Цюпа, Три явори, 1958, 26).
Словник української мови (СУМ-11)