волочок
ВОЛОЧО́К, чка, ч. Зменш. до во́лок 1.
За кілька секунд наш волочок.. обхапував [обхоплював] той корч, під котрим сиділа щука (Фр., III, 1950, 336);
Найбільш зяючі дірки у волочку були старанно зашиті, і риболовецька бригада.. вирушила до річки (Коз., Сальвія, 1959, 84).
Словник української мови (СУМ-11)