волочок

ВОЛОЧО́К, чка́, ч.

Зменш. до во́лок 1.

За кілька секунд наш волочок .. обхапував [обхоплював] той корч, під котрим сиділа щука (І. Франко);

Найбільш зяючі дірки у волочку були старанно зашиті, і риболовецька бригада .. вирушила до річки (В. Козаченко);

Збирали чаїні та качині яйця, ловили малим волочком рибу, купалися (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. волочок — волочо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. волочок — -чка, ч. Зменш. до волок 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. волочок — ВОЛОЧО́К, чка, ч. Зменш. до во́лок 1. За кілька секунд наш волочок.. обхапував [обхоплював] той корч, під котрим сиділа щука (Фр., III, 1950, 336); Найбільш зяючі дірки у волочку були старанно зашиті, і риболовецька бригада.. вирушила до річки (Коз., Сальвія, 1959, 84).  Словник української мови в 11 томах
4. волочок — Волочок, -чка м. 1) ум. отъ волок. Браун. 39. Виплети, старий, волочок та піди на річку, може рибки вловиш. Мнж. 88. 2) Цилиндрическая склянка на снуркѣ, которой вынимаютъ изъ бочки водку для пробы. Сим. 96. Горілку, то що, возять у Січ....  Словник української мови Грінченка