волочіння
ВОЛОЧІ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. волочи́ти 1, 4.
Колісні засоби для збирання соломи з поля усувають основний недолік безколісних засобів – волочіння соломи по землі (з наук.-попул. літ.);
Найпростішим і найдавнішим способом спуску деревини з гір було волочіння (з навч. літ.);
Навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху (з мови документів);
– Паскудна трава! – буркнув Яким... Треба буде при волочінні уважати, аби й корінчика не лишилося (Н. Кобринська).
2. техн. Спосіб обробки металів тиском, коли вироби (заготовки) протягують крізь отвір, діаметр якого менший від діаметра заготовки.
Фільєри з твердих сплавів застосовують при волочінні стального дроту діаметром до 0,5 мм (з наук.-техн. літ.);
Волочіння надає виробам гладенької поверхні й точних розмірів (з наук.-попул. літ.);
Латунь добре обробляється прокатуванням і штампуванням; з неї можна також одержати дріт волочінням (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)