волочіння
ВОЛОЧІ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. волочи́ти 1, 4.
Колісні засоби для збирання соломи з поля усувають основний недолік безколісних засобів – волочіння соломи по землі (з наук.-попул. літ.);
Найпростішим і найдавнішим способом спуску деревини з гір було волочіння (з навч. літ.);
Навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху (з мови документів);
– Паскудна трава! – буркнув Яким... Треба буде при волочінні уважати, аби й корінчика не лишилося (Н. Кобринська).
2. техн. Спосіб обробки металів тиском, коли вироби (заготовки) протягують крізь отвір, діаметр якого менший від діаметра заготовки.
Фільєри з твердих сплавів застосовують при волочінні стального дроту діаметром до 0,5 мм (з наук.-техн. літ.);
Волочіння надає виробам гладенької поверхні й точних розмірів (з наук.-попул. літ.);
Латунь добре обробляється прокатуванням і штампуванням; з неї можна також одержати дріт волочінням (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- волочіння — волочі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- волочіння — -я, с. 1》 Дія за знач. волочити 1), 4), 5). 2》 тех. Спосіб обробки металів тиском, коли вироби (заготовки) протягують крізь отвір, діаметр якого менший від діаметра заготовки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- волочіння — Спосіб пластичної обробки (холодної або гарячої) металів для виготовлення дроту чи труб; полягає в протягуванні заготовки (напр., прута при в. дроту) через відповідний отвір; машина для в. — волочильний верстат. Універсальний словник-енциклопедія
- волочіння — Волочі́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- волочіння — ВОЛОЧІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. волочи́ти 1, 4, 5. Розкочувати [розкручувати].. троси волочінням їх.. по землі не можна (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 116)... Словник української мови в 11 томах
- волочіння — Волочіння, -ня с. 1) Боронованіе послѣ посѣва. 2) Хожденіе крестьянскихъ мальчиковъ на праздникъ Паски съ поздравленіемъ и пѣніемъ соотвѣтственныхъ пѣсенъ. Словник української мови Грінченка