1. Великий тлумачний словник сучасної мови

волочіння

волочі́ння

-я, с.

1》 Дія за знач. волочити 1), 4), 5).

2》 тех. Спосіб обробки металів тиском, коли вироби (заготовки) протягують крізь отвір, діаметр якого менший від діаметра заготовки.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волочіння — волочі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. волочіння — ВОЛОЧІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. волочи́ти 1, 4. Колісні засоби для збирання соломи з поля усувають основний недолік безколісних засобів – волочіння соломи по землі (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. волочіння — Спосіб пластичної обробки (холодної або гарячої) металів для виготовлення дроту чи труб; полягає в протягуванні заготовки (напр., прута при в. дроту) через відповідний отвір; машина для в. — волочильний верстат. Універсальний словник-енциклопедія
  4. волочіння — Волочі́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. волочіння — ВОЛОЧІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. волочи́ти 1, 4, 5. Розкочувати [розкручувати].. троси волочінням їх.. по землі не можна (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 116)... Словник української мови в 11 томах
  6. волочіння — Волочіння, -ня с. 1) Боронованіе послѣ посѣва. 2) Хожденіе крестьянскихъ мальчиковъ на праздникъ Паски съ поздравленіемъ и пѣніемъ соотвѣтственныхъ пѣсенъ. Словник української мови Грінченка