ворожбитка
ВОРОЖБИ́ТКА, и, ж., заст. Жін. до ворожби́т.
Моя мати ворожбитка мені ворожила: — Не йди, доню, за нелюба, бо будеш тужила (Чуб., V, 1874, 249);
Зілля.. лежало на столі поруч з хлібом, немов нагадуючи, що воно і є хлібом ворожбитки (Стельмах, Хліб.., 1959, 145)
Словник української мови (СУМ-11)