воскреслий
ВОСКРЕ́СЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до воскре́снути 1, 2.
Втративши цікавість до воскреслого з мертвих Панька,.. всі [козаки] одвернулись од нього (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 423);
// У знач. прикм.
Грали трагедію "Страждання Христові",.. міф про померлого й воскреслого бога (Тулуб, Людолови, І, 1957, 150);
Воскресле почуття людської гідності, радість перемоги й радянської спортивної гордості раптом охопили нас (Ю. Янов., І, 1958, 488).
2. у знач. прикм., рідко. Те саме, що скре́слий.
В темряві ночі шумить воскресла річка (Коцюб., II, 1955, 261).
Словник української мови (СУМ-11)