восьмеро

ВО́СЬМЕРО, вісьмо́х, числ., збірн. Вісім (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають живих істот, з іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, з іменниками, що вживаються в множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками в множині).

І нас усіх у сім’ї було восьмеро: дядько, дядина, п’ятеро дітей та я (Мирний, І, 1954, 71);

У старого Лук’яна Хомутенка сімеєчка дай боже: він з жінкою та восьмеро дітей (Тют., Вир, 1964, 48);

Восьмеро студентів; Восьмеро качат; Восьмеро відер.

Значення в інших словниках

1. восьмеро — во́сьмеро числівник кількісний  Орфографічний словник української мови
2. восьмеро — Вісьмох, числ. збірн.: восьмеро дітей, восьмеро качат. Пор. двоє.  Літературне слововживання
3. восьмеро — вісьмох, числ. кільк., збірн. Вісім (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають живих істот, з іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, з іменниками, що вживаються в множині й можуть мати одиничне значення...  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. восьмеро — ВО́СЬМЕРО, вісьмо́х, числ. кільк., збірн. Вісім (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають живих істот, з іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, з іменниками, що вживаються у множині й можуть мати одиничне значення...  Словник української мови у 20 томах
5. восьмеро — Во́сьмеро, -ро́х, -ро́м, -рома́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. восьмеро — Восьмеро числ. Восемь душъ, штукъ.  Словник української мови Грінченка