восьмуха
ВОСЬМУ́ХА, и, ж., розм., заст. Те саме, що восьму́шка 1.
Він, сьому випивши восьмуху, Наслідки з кварти виливав (Котл., І, 1952, 69);
Дехто й до шинку навідався, восьмуху задавив на радощах (Мирний, IV, 1955, 245).
Словник української мови (СУМ-11)