вохра

ВО́ХРА, и, ж. Природна мінеральна фарба червоно-брунатного або жовтого кольору.

В обох могильниках с. Василівки деякі кістяки посипані червоною вохрою (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 34);

*Образно. Осінь змережила землю мазками вохри (Тулуб, Людолови, II, 1957, 155).

Значення в інших словниках

1. вохра — во́хра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вохра — Охра — ochre — Ocker — 1) Землисті скупчення мінералів, переважно оксидів та гідрооксидів заліза і марганцю. Крім того, розрізняють В. буру (лімоніт), В. ванадіїсту (окис ванадію), В. вольфрамову (мінерал тунгстит)...  Гірничий енциклопедичний словник
3. вохра — -и, ж. Природна мінеральна фарба червоно-брунатного або жовтого кольору; охра.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вохра — ВО́ХРА, и, ж. 1. Природна мінеральна фарба жовтого або червоно-брунатного кольору. Побілить [баба] старанно стіни, обведе червоною вохрою призьбу, помаже долівку (А. Дімаров); В обох могильниках с. Василівки деякі кістяки посипані червоною вохрою (з наук.  Словник української мови у 20 томах
5. вохра — во́хра (грец. ώχρα, від ωχρός – блідий, жовтуватий) природний мінеральний пігмент з гідроокису заліза й глини; від блідо-жовтого до коричневого кольорів. Застосовують для виготовлення фарб.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. вохра — Во́хра, -ри, -рі, -рою  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вохра — Вохра, -ри ж. Охра, желтая глина.  Словник української мови Грінченка