вохра
ВО́ХРА, и, ж.
1. Природна мінеральна фарба жовтого або червоно-брунатного кольору.
Побілить [баба] старанно стіни, обведе червоною вохрою призьбу, помаже долівку (А. Дімаров);
В обох могильниках с. Василівки деякі кістяки посипані червоною вохрою (з наук. літ.);
* Образно. Осінь змережила землю мазками вохри (З. Тулуб).
2. Мінерал, утворений перев. оксидами та гідроксидами заліза й марганцю.
Вохра залізоокисна являє собою залізняк бурого кольору з невеликими домішками глинистої речовини (з наук. літ.);
Деякі вохри Кривбасу характеризуються особливою насиченістю кольорів, яскравістю забарвлення і за цим показником не поступаються відомим вохрам Кіпру й Апеннінського півострова (з наук. літ.).
3. Жовтий або червоно-брунатний колір.
В інтер'єрі будь-якого будинку класичне поєднання коричневих і синіх кольорів, а також жовтого з вохрою створить атмосферу затишку і спокою (із журн.);
Пустеля залишає незабутні враження: пісок, дюни, незліченні відтінки кольорів від вохри до пурпуру, назви яких є лише у мові кочівників (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)