1. Словник української мови у 20 томах

вохра

ВО́ХРА, и, ж.

1. Природна мінеральна фарба жовтого або червоно-брунатного кольору.

Побілить [баба] старанно стіни, обведе червоною вохрою призьбу, помаже долівку (А. Дімаров);

В обох могильниках с. Василівки деякі кістяки посипані червоною вохрою (з наук. літ.);

* Образно. Осінь змережила землю мазками вохри (З. Тулуб).

2. Мінерал, утворений перев. оксидами та гідроксидами заліза й марганцю.

Вохра залізоокисна являє собою залізняк бурого кольору з невеликими домішками глинистої речовини (з наук. літ.);

Деякі вохри Кривбасу характеризуються особливою насиченістю кольорів, яскравістю забарвлення і за цим показником не поступаються відомим вохрам Кіпру й Апеннінського півострова (з наук. літ.).

3. Жовтий або червоно-брунатний колір.

В інтер'єрі будь-якого будинку класичне поєднання коричневих і синіх кольорів, а також жовтого з вохрою створить атмосферу затишку і спокою (із журн.);

Пустеля залишає незабутні враження: пісок, дюни, незліченні відтінки кольорів від вохри до пурпуру, назви яких є лише у мові кочівників (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вохра — во́хра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вохра — Охра — ochre — Ocker — 1) Землисті скупчення мінералів, переважно оксидів та гідрооксидів заліза і марганцю. Крім того, розрізняють В. буру (лімоніт), В. ванадіїсту (окис ванадію), В. вольфрамову (мінерал тунгстит)... Гірничий енциклопедичний словник
  3. вохра — -и, ж. Природна мінеральна фарба червоно-брунатного або жовтого кольору; охра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вохра — во́хра (грец. ώχρα, від ωχρός – блідий, жовтуватий) природний мінеральний пігмент з гідроокису заліза й глини; від блідо-жовтого до коричневого кольорів. Застосовують для виготовлення фарб. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. вохра — Во́хра, -ри, -рі, -рою Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вохра — ВО́ХРА, и, ж. Природна мінеральна фарба червоно-брунатного або жовтого кольору. В обох могильниках с. Василівки деякі кістяки посипані червоною вохрою (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 34); *Образно. Осінь змережила землю мазками вохри (Тулуб, Людолови, II, 1957, 155). Словник української мови в 11 томах
  7. вохра — Вохра, -ри ж. Охра, желтая глина. Словник української мови Грінченка