вохрення

ВО́ХРЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. во́хрити.

Вохрення шкури.

2. В іконописі – висвітлення ликів або відкритих частин тіла святих за допомогою послідовного накладання вохри та додавання білил.

Для малярського прийому написання ікони характерне білильне вохрення, малюнок брів, очей, губ, носа, підборіддя та скошені очі як типові риси софійських мозаїк і фресок (з навч. літ.).