1. Словник іншомовних слів Мельничука

вохра

во́хра

(грец. ώχρα, від ωχρός – блідий, жовтуватий)

природний мінеральний пігмент з гідроокису заліза й глини; від блідо-жовтого до коричневого кольорів. Застосовують для виготовлення фарб.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вохра — во́хра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вохра — Охра — ochre — Ocker — 1) Землисті скупчення мінералів, переважно оксидів та гідрооксидів заліза і марганцю. Крім того, розрізняють В. буру (лімоніт), В. ванадіїсту (окис ванадію), В. вольфрамову (мінерал тунгстит)... Гірничий енциклопедичний словник
  3. вохра — -и, ж. Природна мінеральна фарба червоно-брунатного або жовтого кольору; охра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вохра — ВО́ХРА, и, ж. 1. Природна мінеральна фарба жовтого або червоно-брунатного кольору. Побілить [баба] старанно стіни, обведе червоною вохрою призьбу, помаже долівку (А. Дімаров); В обох могильниках с. Василівки деякі кістяки посипані червоною вохрою (з наук. Словник української мови у 20 томах
  5. вохра — Во́хра, -ри, -рі, -рою Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вохра — ВО́ХРА, и, ж. Природна мінеральна фарба червоно-брунатного або жовтого кольору. В обох могильниках с. Василівки деякі кістяки посипані червоною вохрою (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 34); *Образно. Осінь змережила землю мазками вохри (Тулуб, Людолови, II, 1957, 155). Словник української мови в 11 томах
  7. вохра — Вохра, -ри ж. Охра, желтая глина. Словник української мови Грінченка