вперекидь
ВПЕРЕ́КИДЬ (УПЕРЕ́КИДЬ), присл. Перекидаючись, перевертаючись.
— Як заходжусь та наважусь, то й хата піде уперекидь (Н.-Лев., III, 1956, 199);
// Перекидаючи, перевертаючи.
Вітер підхопив його сердитий голос, разом із сніжним пилом переніс через задубілі гармати і вперекидь покотив поза станцію, у біле море (Панч, І, 1956, 204).
Словник української мови (СУМ-11)