вперекидь
ВПЕРЕ́КИДЬ (УПЕРЕ́КИДЬ), присл., розм.
Перекидаючись, перевертаючись.
– Як заходжусь та наважусь, то й хата піде уперекидь (І. Нечуй-Левицький);
Вперекидь полетів чесний чернець, тільки бризки піднеслись стовпом, упали росою на круги широкі, що ними вдарилась вода в облавки човнів (Н. Королева);
// Перекидаючи, перевертаючи.
Вітер підхопив його сердитий голос, разом із сніжним пилом переніс через задубілі гармати і вперекидь покотив поза станцію, у біле море (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)