впроголодь
ВПРО́ГОЛОДЬ (УПРО́ГОЛОДЬ), присл., рідко. Те саме, що на́дголодь.
Олексі стало й справді краще. Хоч і впроголодь жили, але посвіжів він трохи (Цюпа, Назустріч.., 1958, 382).
Словник української мови (СУМ-11)ВПРО́ГОЛОДЬ (УПРО́ГОЛОДЬ), присл., рідко. Те саме, що на́дголодь.
Олексі стало й справді краще. Хоч і впроголодь жили, але посвіжів він трохи (Цюпа, Назустріч.., 1958, 382).
Словник української мови (СУМ-11)