врозріз
ВРО́ЗРІЗ (УРО́ЗРІЗ), присл. Нарізно, розрізнено, не вкупі.
Левенці скакали врозріз між двох таборів, і визначити зразу, на кого вдарять, було неможливо (Панч, Гомон. Україна, 1954, 239);
*Образно. Не цвітуть укупі рожа та нарцис: Мудрість і багатство — все ідуть врозріз (Крим., Вибр., 1965, 126).
Словник української мови (СУМ-11)