врозріз
ВРО́ЗРІЗ (УРО́ЗРІЗ), присл.
Нарізно, розрізнено, не вкупі.
Надоїло жити врозріз із своїми переконаннями (Б. Лепкий);
Левенці скакали врозріз між двох таборів, і визначити зразу, на кого вдарять, було неможливо (П. Панч);
Умови контракту, які погіршують становище працівника і йдуть урозріз з чинним законодавством, угодами та колективним договором, вважаються недійсними (з Інтернету);
* Образно. Не цвітуть укупі рожа та нарцис: Мудрість і багатство – все ідуть врозріз (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)