врубовий
ВРУ́БОВИЙ, а, е. Признач. для роблення врубів.
Гуде над шахтою гудок. Шахтар став на зміну, із ним відбійний молоток чи врубова машина (Забіла, Промені, 1951, 32);
// Який працює на врубовій машині.
[Оксана:] Хочу врубовим машиністом бути (Корн., II, 1955, 123).
Словник української мови (СУМ-11)